НЕДУГ.

 

                   =

                   1.

 

Ходе хвuля по Осколу,

         Аж на берег скаче;

Ходе голуб по берегу,

         По голубци плаче.

Хвuля вдарuться об берег,

         Берег зелениє;

Як загуде сuзuй голуб,

         Так аж сердце ниє.

Гудив, гудив сuзuй голуб,

         Та й став воду пuтu;

Хотив биднuй своє горе

         Водою залuтu.

Де тu, моя голубонько,

         Де тu сuзокрuла;

На що мене покuнула,

         За що розлюбuла?

Чи любuла, не любuла,

         А завдала жалю!

Прuйдu, сердце, подuвuся,

         Як я погuбаю!

Болuть в мене головонька,

         Болuть сердце дуже;

Ох, прuйдеться загuнутu,

         А тоби байдуже.

Гирько мени жить без тебе,

         Божий свит темниє,

Очи плачуть, сердце рветься,

         И вѝд муки тлиє.

Полuняло моє лuчко,

         Як квит у морозu;

Прилuнь, поглянь, моє сердце,

         Хоч на мои сльозu!

Хвuле, хвuле, буйна хвuле,

         Ударь мене в грудu:

Мени гирько жuть на свити,

         Чи не легше буде!

Покотuлась буйна хвuля

       На жовтuй писочок;

Де ти, мuлuй, чорнобрuвuй,

         Сuзuй голубочок!

 

                 2.

 

Прuйдu, прuжмuсь, моя мuла,

         Та до мого сердця;

Болuть воно вѝд коханьня,

         Так чи не мuнеться.

Прuйдu, зхuлu головоньку

         На билии грудu;

Тоди взнаєш, моя мuла,

         Як там сердце любе.

Цилуй, цилуй мене в сердце

         Своимu устамu;

Так почуєш, як те горе

         Стука молоткамu.

Ой Боже мѝй, о Боже мѝй!

         Де те сердце дитu?

Ох прuйдеться з такuм сердцем

         На той свит забигтu.

 

                   3.

 

Цuтьте, витрu! цuтьте, буйни!

       В лузи не гудите!

Моє горе лягло спатu,

       Так не розбудите.

Ох, заснуло воно в сердци,

       Як в нори гадюка;

Наче легше мени стало,

       Наче менша мўка.

Цuтьте, вѝтрu! цuтьте, буйни!

       Горя не будите!

Дайте мени молодому

       Хоч на-час спочuтu!

Бо те горе незкѝнчанне,

       Боже, надоило;

Чую серденько вѝд його

       В крови закuпило.

Що-ж те горе колuхало,

       Вѝд чого заснуло?

Мабуть мuла чорнобрuва

     К сердцю прuгорнула?

Сеи ласкu я не знаю,

       В сьому не кохаюсь;

Колu тяжко мени стане,

       К дубу прuгортаюсь!

Моє горе, моє люте

       Вздохu колuхалu;

Сльозu, писни жалистлuви

       Його прuсuплялu.

Уморuлu моє горе

       Не жартu дивочи;

Ох, вuбuлu його з сuлu

       Безсоннии ночи.

Цитьте-ж витрu, не гудите,

       Нехай йому спuться!

Мука мени, як проснеться;

       Душа розболuться!

Ой загулu буйни витрu,

       Похuлuлuсь лозu:

Чую, горе моє встало;

       Ой де-ж мои сльозu?

 

                   4.

 

Чом не заплакатu-б мени?

Од слѝз-бu стало може легше!

Не так душа пеклась в огни,

Не так-бu тлило бидне сердце!

Извисно, де огонь горить,

То там и росu опадають;

В кого-ж душа вконець болuть,

В того и сльозu вuсuхають.

О Боже мѝй, о Боже мѝй!

Чи я дѝждусь кѝнця недугу?

Ох вuдно прuйдеться мени

Нестu на небо мою тугу,

И там пред Богом розказать

Мою любов, земнии скорби,

И язвu сердця показать,

А в язвах кров и чuсти сльозu.

И вирю я, що там мене

Нихто безумнuм не назве,

Нихто, нихто не посмиється

З моих скорбей, печалей сердця.

И так любов мою земну

Я за могuлу понесу,

Не як той грих, як правду тую,

Угодну Богу и святую. . . .

Но я боюся отсе сказать:

Коли-ж и там з любовью мукu

Не знають як и тут розлукu,

То страшно жuть и умѝрать!..

Використання матеріалів з сайту допускається в статтях, книгах та публікаціях з обов'язковим посиланням на сайт. Всі матеріали сайту можуть використовуватися виключно в некомерційних цілях і не повинні використовуватися для витягання прибутка.