Ой бида мени, бида

З чорнuмu бровамu;

Ой куда мени, куда

Диватuся з вами!

       Часто, часто в гори я,

       Долю проклuнаю;

       Од чого-ж бида моя?

       Чорни бровu маю.

Бровu, бровu, в радѝсть вu

Рѝднuм и чужому;

Тилькu горечко мени

З вамu, молодому.

       Ох наскучuла мени

       Ся за бровu плата –

       Тилькu з хатu, тут глядu:

       Де взялuсь дивчата!

И без горя горе тут

Вродuться з тоскою,

Як дивчатонька почнуть

Жартувать с тобою.

       Ох дивчатонька, мене

     Ваша ласка муче;

       Молодого зажене

       У лиса дримучи.

Не люблю я вас за те,

Шо в вас тилькu й мовu:

Шо у мене, козака,

Дуже чорни бровu.

       Знайте-ж, мuли, не для вас

       Чорни я кохаю;

       Не для вас я жаден час

       Кудри завuваю.

Єсть у мене козака,

Не по вас голубка, –

Пuшна, гарная така:

То казацька думка.

       Побижу я од дивчат

       Далеко за горu,

       Заховаю я вѝд нuх

       Мои чорни бровu.

Там на гόрах в вuшuни,

З витром закочую;

Чорни кудронькu мои

Зѝркам подарую.

       В небо ясне я влюблюсь,

       Мов в тую дивчuну;

       Горем з витром подилюсь

       В буйную годuну;

Серденько моє вѝддам

Лютому я звирю,

И до гроба я дивкам

Щuре не повирю.

       Тилькu все такu бида

       З чорнuмu бровамu;

       Ой куда-ж мени, куда,

       Диватuся з вами!

 

             __ . __

 

Використання матеріалів з сайту допускається в статтях, книгах та публікаціях з обов'язковим посиланням на сайт. Всі матеріали сайту можуть використовуватися виключно в некомерційних цілях і не повинні використовуватися для витягання прибутка.