Як в сумеркu вечѝрний дзвѝн

Пид темнuй вечѝр сумно дзвоне,

Як з витром в поли плаче вѝн,

А у дуброви тяжко стогне,

Тоди душа моя болuть,

Вѝд смутu плачу по невирний,

А думка все тудu летuть,

Де вперш почув я дзвѝн вечѝрний,

Де вперше так я полюбив

Поля привольни та дибровu,

Де вперше свит и радѝсть вздрив,

Та кари очи й чорни бровu!

Проснеться все в души тоди,

Вечѝрний дзвѝн усе розбуде;

Сльозẚ пробьє и вѝд нудьгu

Душа вси радостu забуде.

О! тяжкuй, дзвоне, твѝй прuвит

Тому хто мuлого не має;

Душа болuть и меркне свит,

А сердце гирше занuває.

                __ . __

 

Використання матеріалів з сайту допускається в статтях, книгах та публікаціях з обов'язковим посиланням на сайт. Всі матеріали сайту можуть використовуватися виключно в некомерційних цілях і не повинні використовуватися для витягання прибутка.