БАТЬКИВСКА МОГИЛА

 

                                             =

 

Покинувъ насъ и нашу матиръ;

Скажи, на що въ далекій сторонѝ,

Безъ рѝдныхъ слѝзъ, в чужій землѝ,

Ты лѝгъ, мій милый тату, спати?

 

До дому я гулять прійшовъ,

Дивлюся – плачуть дѝти, мати;

Такъ я залився, та й пѝшовъ

Тебе, мій батечку, шукати.

 

Иду, горюючи, иду,

Шукати батькѝвську могилу;

А де іи самотную найду –

Такъ тамъ заляжу, тай загину.

 

Тамъ очѝ высушу мои

Слѝзьми, та тяжкимъ горемъ сына,

Та такъ, якъ высохла твоя могила,

Безъ рѝдныхъ слѝзъ на сторонѝ.

 

Иду одинъ, все полемъ, полемъ;

Кругомъ мовчить и небо, и земля;

И тѝлки нищечкомъ душа моя

Пѝдъ часъ слёзами заговорить.

 

Якъ подивлюсь очима я

Туды, далеко, ажъ за горы,

То такъ и чую: вѝдтѝля

Зоветь мене яке-сь-то горе.

 

Знакоме горе те минѝ;

То голосъ батька изъ могилы!

Охъ, колибъ крылья сиротѝ –

Орломъ полынувъ бы що-силы.

 

О нѝ! я бъ зъ вѝтромъ полетѝвъ

До тебе, тату, на чужину,

И такъ бы плакавъ, такъ туживъ,

Шукаючи твою могилу!

 

А хто бездольного мене

Туды до тебе доведе

Поплакать дуже – дуже гѝрко,

И слѝзъ сирѝтськихъ вылить стѝльки,

Щобъ ажъ втопить могилоньку твою!

Помѝжъ могилами чужими

Чи хто покаже сиротѝ,

Де полягли твои кѝстки,

Де доля сиротъ мерла зъ ними?

О, вѝдъ людей сёго не жды!

Бо надъ могилою чужою

Чужимъ не плакать сиротою,

Не выливати гѝркихъ слѝзъ!

 

Одно, одно сирѝтське горе

Покаже певно и промове,

Де ты безъ прокѝду заснувъ!

                                 М. Петренко.

Використання матеріалів з сайту допускається в статтях, книгах та публікаціях з обов'язковим посиланням на сайт. Всі матеріали сайту можуть використовуватися виключно в некомерційних цілях і не повинні використовуватися для витягання прибутка.