ВЕЧJРНJИ ДЗВJНЪ.

 

   Якъ всумерки вечjрнjй дзвjнъ

Пjдъ тманнjй вечjръ сумно дзвонить,

Якъ зъ вjтромъ въ полj плаче вjнъ,

Въ дубровоньцj якъ тяжко стогнеть –

Тодj душа моя болить:

Вjдъ смути плàчу по невjрнjй;

А думка все туди летить,

Дè впершъ почувъ я дзвjнъ вечjрнjй…

Дè вперше так я полюбивъ

Поля привjльнj, та дуброви,

Дè вперше свjтъ и радjсть вздрjвъ,

Та карj очj й чорнj брови…

Проснеться все въ душj тодj, –

Вечjрнjй дзвjнъ усе розбуде!

Слеза пробъе, и вjдъ нудьги

Душа всj радостj забуде…..

О, тяжкій, дзвоне, твjй привjтъ

Тому, хто милои не мае:

Душа болить и меркне свjтъ;

А серце пуще занивае…

 

                           ==========

Використання матеріалів з сайту допускається в статтях, книгах та публікаціях з обов'язковим посиланням на сайт. Всі матеріали сайту можуть використовуватися виключно в некомерційних цілях і не повинні використовуватися для витягання прибутка.