СМУТА.

 

   Чого ты , козаче, чого ты, бурлаче –

Якъ вjтеръ осjннjй въ дубровj заплаче,

Головоньку склонишъ, слjзьми обjльешся,

Вjдъ горя, вjдъ смути у поле плетешся?

Хиба ж ти, козаче, изъ вjтромъ здружився,

Шо вjтеръ заплакав, а ти зажурився?

Хиба тобj нj-з-кjмъ дjлитися горемъ,

Як тjлькj шо зъ вjтромъ, якъ тjлькj шо зъ полемъ?

Хиба жъ хто руйнуе козацськую волю?

Хиба жъ помарнjло у чистому полю?

Зхотjлось гуляти – багацько простору

Вjдъ чорного Бугу до тихого Тору.

Чого твои очj, - такj яснj очj,

Якъ зjрькj вкраинськj о-самjй пjвночj,

Слjзами нальються, якъ глянуть на гори

Дè сонечко красне сjдае у морj?

Ой, мабуте мила твоя тамъ витае,

Де сонечко ясне за гори сjдае!

Ой, мабуте, хлопче, недòбра та мила,

Шо хлопця на-вjкj безъ жалю згубила!

Якъ орлиця в лjсj весною воркуе,

Чого твое серце, козаче, сумуе?

Чого воно тихне, либонь умирае,

Коли соловейко въ садку заспjвае?

Якъ наши дjвчата смеркомъ коло хати

Зачнуть-собj гарно спjванки спjвати, –

Чого ти, козаче, тодj не спjваешъ,

А тjлькj шо нишкомъ слjзкj утираешъ?

Хиба жъ тобj жити на свjтj не мило,

Шо очj померкли, а личко змарнjло?...

Закинь же, козаче, за гору кручину –

Вона ужене бо тебè въ домовину.

«Не кину кручини!, козакъ вjдвjчае,

Нехай болить серце, нехай изнивае!

Тодj тjлькj, братцj всю смуту покину,

Коли ляхъ поганій покине Вкраину.»

 

                                           ==========

Використання матеріалів з сайту допускається в статтях, книгах та публікаціях з обов'язковим посиланням на сайт. Всі матеріали сайту можуть використовуватися виключно в некомерційних цілях і не повинні використовуватися для витягання прибутка.