ОЙ БІДА МЕНІ, БІДА

Ой біда мені, біда

З чорними бровами;

Ой куда мені, куда

Діватися з вами!

       Часто, часто в горі я,

       Долю проклинаю;

       Од чого ж біда моя?

       Чорні брови маю.

Брови, брови, в радість ви

Рідним і чужому;

Тільки горечко мені

З вами, молодому.

       Ох наскучила мені

       Ся за брови плата –

       Тільки з хати, тут гляди:

       Де взялись дівчата!

І без горя горе тут

Вродиться з тоскою,

Як дівчатонька почнуть

Жартувать з тобою.

       Ох, дівчатонька, мене

       Ваша ласка муче;

       Молодого зажене

       У ліса дрімучі.

Не люблю я вас за те,

Що в вас тільки й мови:

Що у мене, козака,

Дуже чорні брови.

       Знайте ж, милі, не для вас

       Чорні я кохаю;

       Не для вас я жаден час

       Кудрі завиваю.

Єсть у мене, козака,

Не по вас голубка, –

Пишна, гарная така:

То козацька думка.

       Побіжу я од дівчат

       Далеко за гори,

       Заховаю я від них

       Мої чорні брови.

Там на горах в вишині,

З вітром закочую;

Чорні кудроньки мої

Зіркам подарую.

       В небо ясне я влюблюсь,

       Мов в тую дівчину;

       Горем з вітром поділюсь

       В буйную годину.

Серденько моє віддам

Лютому я звірю,

І до гроба я дівкам

Щиро не повірю.

       Тильки все-таки біда

       З чорними бровами;

       Ой куда ж мені, куда

       Діватися з вами!

Використання матеріалів з сайту допускається в статтях, книгах та публікаціях з обов'язковим посиланням на сайт. Всі матеріали сайту можуть використовуватися виключно в некомерційних цілях і не повинні використовуватися для витягання прибутка.