Деякі міркування про портрет, дату народження та батька Михайла Петренка

 

  У 2012 році виконується 195 років з дня народження Михайла Миколайовича Петренка, також минуло вже 150 років після його смерті. Він прожив досить нетривале життя.

   На жаль, на сьогоднішній день не вдалося відшукати портрет Михайла, більш того, ще не вдалося встановити точну дату його народження.

   Немає навіть документального підтвердження, що Михайло народився у Слов'янську, хоча у наш час це вважається фактом.

   На жаль, час йде, проте, справжнім пошуком до 2011 року поки що ніхто не займався (зокрема подружжя Шептій: правнучки Поета та її чоловіка).

   Робилися спроби знайти яку-небудь інформацію про Поета в місті Слов'янську також, де найімовірніше він народився, проте, ні до чого розумного це не привело.

   Археолог-краєзнавець А. Абрамов та викладач інституту Н. Корнієнко, що залучала до пошуків студентів, робили спроби знайти яку-небудь нову інформацію про Михайла Петренка, і пішли по шляху відшукання його нащадків, плануючи через них дістатися доступу до нової інформації. Була проведена велика робота, проте, вибраний напрям виявився помилковим, тому це привело до проблем, вирішити які не вдалося до цього дня.

   Основна проблема, з якою не впоралися дослідники була в тому, що прізвище Петренко є дуже поширеним в сучасній Україні, та було настільки ж поширене й в Слобідсько-Харківській губернії. За наявними даними, на території Слов'янська та його околиць, проживало багато сімейств Петренків, які не були родичами, просто мали однакові прізвища. У крайньому випадку, як що вони й родичі, то в далекому минулому. Не всі, але деякі із знайдених та опитаних згаданими дослідниками Петренків, з різних причин помилково виявилися нащадками Поета.

   Не був проведений досить ретельний аналіз спорідненості, що й привело до генеалогічної плутанини.

   В той же час слід зазначити, що безкорислива праця згаданих, та деяких інших дослідників, заслуговує на вдячність та переоцінити їх вклад в справу відродження пам'яті Михайла Петренко просто неможливо.

   Проте, це не повинно бути перешкодою на дорозі аналізу їх діяльності та виявлення помилок (якщо це були помилки), які мали місце у пошуковому процесі. Такий підхід дозволить уникнути аналогічних помилок у сьогоднішніх та майбутніх дослідженнях й наблизить знаходження відповідей на ті багаточисельні питання, які ще залишилися, або були виведені в список вирішених питань через непорозуміння.

   Можна по-різному формулювати основну тезу статті, але в даному випадку виявляється актуальною навіть таке досить жорстке формулювання як:

   Що ще загрожує біографії Поета?

   Специфіка такої постановки питання обумовлена досить помітною активністю деяких слов'янських краєзнавців по просуванню в інформаційний простір вельми й украй сумнівних напрацювань, пов'язаних з біографією Михайла Петренка та його сім'ї.

   Вже давно в рядах слов'янських ентузіастів з'явилися декілька нав'язливих задумок, які вони наполегливо намагаються втілити в життя, замість того щоб зайнятися повноцінними дослідженнями та спробувати реально знайти те, чим вони такі заклопотані.

   Розглянемо три з них, на яких слов'янці мало не з гордістю ставлять клеймо «Зроблено у Слов'янську», вважаючи що це прославить місцеву краєзнавчу школу.

 

   1. Портрет Поета

   Ще ніхто не припиняв спроб знайти світлину або портрет Поета, більш того цей процес, фактично, лише почався.

   Так, це складне завдання, але шанси є. Оптимізм не покидає, хоч би вже від розуміння того, що справжніми пошуками фактично ніхто не займався.

   Замість того, щоб шукати, слов'янці пішли вже відомою для них, раніше уторованою легкою дорогою. За основу взяли світлину одного з онуків Поета, та заручившись вельми сумнівними відомостями про повну їх схожість, почали творити.

   Проте, проблема не в цьому. Будь-яка творчість – це прекрасно. Лише у Слов'янську, напевно, десятки художників можуть спробувати втілити на аркуші (або полотні) своє бачення Поета.

   Не зрозуміло лише нав'язливе бажання місцевих ентузіастів змусити громадськість сприймати результат їх праці як портрет Поета. І це робиться настільки наполегливо, що виглядає як черговий підлог у Темі. По інших питаннях проходило, та й тут пройде...

   Раніше до портрету, як правило, додавалося якесь роз'яснення про походження образу. На даному етапі такі записи не робляться, або виводяться на далекий план. Громадськість привчається до образу Поета від слов'янських майстрів.

   Обставини змінилися, такі технології ні до чого розумного не приведуть.

   Цю думку зрозуміють перш за все ті, хто бачить різницю між документальною й художньою літературою, наприклад. На жаль, іноді цю різницю не помічають навіть члени Союзу письменників (або не хочуть бачити, про це є дещо на сайті).

   Тема не засмічуватиметься баластною інформацією. Все матиме свої імена.

Світлини онуків будуть світлинами онуків, а світлину/портрет Михайла ще є шанси знайти.

 

   2. Дата і місце народження Поета

   Як вже неодноразово згадувалося, А. Метлинський у 1848 році повідомив світ, що поет Михайло Миколайович Петренко народився у 1817 році. Ця інформація була опублікована в «Южном русском зборнике», передуючи віршам Михайла Петренка:

   «Петренко, Михайло Николаевичъ, родился въ 1817 году, и, большею частію, проживалъ и узналъ языкъ и бытъ народный въ городѣ Славянскѣ и его окрестностяхъ, Изюмскаго Уѣзда…».

   Хоча на сьогоднішній день немає ні єдиного документа, підтверджуючого, що Михайло народився саме у Слов'янську, у місцевих краєзнавців це питання ніколи не стояло на порядку денному, тому як не ставили.

   Для проникнення в суть проблеми та інформуючи тих, хто цікавиться цією Темою (слава тим, хто такі є!), повідомимо, що по знайденим на сьогоднішній день даним вперше фраза про те, що Михайло Петренко народився у Слов'янську з'явилася не в якому-небудь дослідженні, а в поетичній збірці «Викъ», 1900-го року видання:

«Петренко Мыхайло Мыколаевычъ, родывся у Славянську, Изюмського повиту, скинчывъ Харькивськый универсытетъ, пысавъ лирычни поэзіи».

   У цьому випадку, текст у поетичній збірці був результатом суб'єктивного прочитання месіджа від Амвросія Метлинського кимось з редакторів.

   Натяк для тих, хто не дуже упевнено орієнтується в інформаційному світі: записи, пов'язані з народженням Михайла, необхідно шукати в документах, які найімовірніше зберігаються у архівах (якщо звичайно не загублені), а чутки та інша перекази можуть бути використані лише для ухвалення рішення про напрям пошуку, не більше.

   Цими принципами свого часу в Слов'янську просто нехтували.

   Зважаючи на той факт, що такі пошуки, у широкому сенсі слова, не проводилися, хоча спроби встановити дату народження робилися нащадками Поета, а також представниками слов'янських та лебединських краєзнавців, є шанс знайти те, що треба, та чималий.

   Слов'янські краєзнавці і в даному питанні вирішили не виходити за стіни зведеного ними заповідника. Вони зайнялися розмовами про аналогії зі встановленням дати народження Михайла Ломоносова, спробами відшукання календарних свят в ім'я Михайла та таке інше.

   Є ще одна обставина, що логічно ускладнює такі пошуки.

   Дату народження якого Михайла треба шукати, та про якого розповідають слов'янські краєзнавці? Питання про Михаїлів розглядалося вже (див. статтю в «Думках з приводу»). Починаючи зі студентських років, як би йдеться про одного Михайла, що ж до дитинства та юності – цей період ще в темряві підтасовувань від слов'янських краєзнавців.

   Принаймні, про двох Михайлів розмова йде точно: один з них, мабуть, зі Слов'янська, інший зі Слов'янської заповідної зони ім'ям Петренка (див. статтю в «Думках з приводу» на цю тему).

   Спроби по-швидкому, не вдаючись до реальних досліджень, замалювати й ці білі плями біографії Поета, вочевидь. Відрапортувати в заповіднику про завершення чергового етапу, почати «привчати» громадськість ще й до цієї вигадки. Потім, в настільки ж швидкому темпі перейти до нового етапу теоретизувань, благо досвід вже є.

   У крайньому випадку можна зайнятися іншою темою, їх предостатньо...

 

   3. Смерть батька

   У 1843 році в українській літературній збірці «Молодикъ», що видавалася Іваном Бецьким, були надруковані два вірші Михайла Петренка. Один з них мав назву «Батькивска могила» та починався так:

Покинувъ насъ и нашу матиръ;

Скажи, на що въ далекій сторонѝ,

Безъ рѝдныхъ слѝзъ, в чужій землѝ,

Ты лѝгъ, мій милый тату, спати?...

   Для того, щоб зрозуміти, як переживав Поет цю втрату, необхідно прочитати вірш повністю (він є на сайті у «Спадщині Поета»).

   Прочитавши, розумієш, що, мабуть, ще в дитинстві (або юності) Поет залишився без батька. Чи загинув він або помер, коли й де це сталося, належить ще з'ясовувати у подальших дослідженнях ...

   Важко було собі уявити, що хтось додумається розглядати цей вірш як ремінісценції Поета. Але, як це не дивно, такі розумники знайшлися…

   У 2002 році в роботі слов'янських авторов «Михайло Петренко. Дивлюсь я на небо…» на стор. 13 в главі «… Рассказывает Антон Константинович Петренко» є такі рядки:

   «…В 1843 году умер отец Михаила (мой прадед), который похоронен в своей усадьбе. Посетив отцовскую могилу, Петренко написал стих «Отцовская могила»».

   Тобто, Антон Костянтинович Петренко говорить, що батько Михайла (якийсь Микола Гаврилович) помер у 1843 році та похований у садибі. Написано, як мовиться, чорним по білому. Саме Миколу Гавриловича Петренка Антон Костянтинович називав своїм прадідом (там же, стор. 11). У такому разі, Павло Іванович був приймальним сином Миколи Гавриловича, тому як, ім'я реального прадіда Антона Костянтиновича мало бути Іван.

Антон Костянтинович-Костянтин Павлович (батько) -Павел Іванович(дід) - Іван ххх (прадід)

   Отже, «Його таємніця. .» вже не «його», а дана робота – фальсифікація.

   Проте, автори наполегливо розглядають Павла Івановича як рідного брата Михайла Миколайовича, стверджуючи, що мати Михайла Миколайовича вийшла заміж за Івана Петренка (після смерті батька Поета – Миколи Гавриловича), після чого і народився Павло Іванович.)

   Припустимо, що так і було …

   Але, й у такому випадку, повторюємося, прадідом Антон Костянтинович повинен був називати якогось Івана Петренко. Враховуючи, що Павло Іванович народився у 1820 р., Антон Костянтинович взагалі не знав би про існування Миколи Гавриловича. То мабуть чи автори, чи Антон Костянтинович щось переплутали?

Та мабуть була якась таємниця від Антона Костянтиновича?

   Так чи інакше, і в цьому випадку приходимо до висновку, що «Його таємниця...» є чистісінької води фальсифікація.

   Далі, у цій роботі на стор. 14 (останній абзац) записано:

«…Але є записи Абрамова, де зазначається, що в 1836-38 рр (ці дати у різних варіантах є різними) згоріла садиба його батька Миколая. Рід Петренків після цього дуже сильно збіднів (згадаймо, що найменший брат Михайла Олексій з невідомих причин кидає навчання у Харківській гімназії й з 1838 року йде служити канцеляристом у Бахмутському повітовому суді). З тих же записів відомо, що батько поета помирає у 1843 році».

   Дійсно, в записах А. Абрамова спочатку перераховуються вірші Поета, надруковані у «Сніпі» О. Корсуна, потім вказано:

«…Позже в альманаху «Молодик», который издавался в 1843-1844 гг., и еще одно стихотворение Петренка «Отцовская могила». Отец Михаила умер 1843 г…».

   Далі А. Абрамов перераховує вірші Поета, надруковані у ««Южно-Русском» збірнику».

   Записи А. Абрамова виглядають як конспект, а фраза про смерть батька Михайла у 1843 році, не як твердження зі слів Антона Костянтиновича, а швидше як міркування, засноване на тому, що вірш «Батькивска могила» опубліковано у 1843 році.

   Логічні ланцюжки приводить до одних й тих же результатів.

   Слов'янські автори довели Тему майже до коматозного стану.

   На завершення розгляду даного питання слід зазначити, не дивлячись на те, що вірш «Батькивська могила» вийшло в збірці І. Бецкого у 1843 році, дозвіл від цензури по збірці отриманий 10 вересня 1842 року. Враховуючи швидкості діловодства у ті часи, та таке інше, вірш був написаний ще раніше (як мінімум, за декілька місяців до цензурного догляду), тому припущення, що приводяться у книзі з посиланням на Антона Костянтиновича, не мають жодного відношення до Михайла Петренка.

   Той Петренко, який помер у 1843 році й похований у садибі, ні батьком, ні вітчимом Михайла Миколайовича Петренко бути не міг.

   Жертвою інформаційних маніпуляцій деяких слов'янських авторів став й шанований в Слов'янську письменник-журналіст І. Овчаренко, який у своїй книзі «Слов`янський сокіл (Михайло Петренко)», що вийшла у 2004 р. пише:

   «У 1843 році помер батько поета. Він похований на своїй садибі.

   З кінця 1848 року від Михайла Миколайовича до рідні у Слов`янську ніяких новостей не було».

   Виходить, твердження ряду біографів М. Петренка, що його батько загинув десь на чужині, не відповідає дійсності, а вірш «Батьківська могила» є всього-на-всього художнім витвором …».

   То вже від біографії й до деформації творчості Поета дісталися. Ось і виходить, Михайло й не знав, що батько його похований у садибі у Слов'янську, тому сльози даремно проливаючи, шукав могилу батька на чужині (за межами України). Нікому було підказати. Нісенітниця якась…

   Ситуація відносно Михайла Петренко у Слов'янську цікава ще й тим, що на тлі ділових ініціатив та практичних дій з увічнення пам'яті Поета з боку Міської Ради, група ентузіастів протягає свої «пресомнительнейшие умопостроения», тим самим ускладнюючи документальний пошук та виставляючи Міську Раду в поганому світлі в очах цивілізованого світу.

 

   На жаль, «пресомнительнейшие умопостроения» перекочували й у останню роботу слов'янських авторів «Блакитне небо Михайла Петренка» 2012 року видання, яка буде розглянута невдовзі.

   Ось так, час зупинився у слов'янському заповіднику.

   І хочеться крикнути: «Де ви, люди? Де ті, які можуть мислити, можуть не обманюючи вчити дітей чомусь новому?...».

   Залишається сподіватися, що ехо зробить свою справу, заповнить питанням простір, здолає забори Слов'янської заповідної зони...

   Хотілося б сподіватися, що хтось відгукнеться, та теж ехо принесе добру звістку.

   Або сокіл (прохання соколів не плутати з орлами)?...

   Проте, одне конкретне питання сформулюємо у цій статті:

   Чи є у Слов'янську ті, кого називають інтелектуальною елітою?

Письменники, поети, мислителі, музиканти, просто освічені та ерудовані люди?...

   Є, без сумніву.

   Невже Ви всі настільки занурені у своє самовираження, що не знайдеться зовсім трохи часу допомогти Вашому землякові – слов`янцю Михайлу Миколайовичу Петренку?

   Він дуже потребує Вашої допомоги.

   Тим самим Ви допоможете й рідному місту, патріотами якого, мабуть є.

Використання матеріалів з сайту допускається в статтях, книгах та публікаціях з обов'язковим посиланням на сайт. Всі матеріали сайту можуть використовуватися виключно в некомерційних цілях і не повинні використовуватися для витягання прибутка.