ДОКУМЕНТАЛЬНА БІОГРАФІЯ М. ПЕТРЕНКА / ДОКУМЕНТАЛЬНАЯ БИОГРАФИЯ М. ПЕТРЕНКО

МИХАЙЛО МИКОЛАЙОВИЧ ПЕТРЕНКО (1817-1862)

(ДОКУМЕНТАЛЬНА БІОГРАФІЧНА ДОВІДКА)

Михайло Миколайович Петренко народився 1817 року (повна дата невідома), ймовірно в м. Слов’янську Слобідсько-Української губернії (документально не підтверджено).

На жаль, документальних даних про слов’янський перiод життя Михайла Петренка та його батькiв збереглося небагато. Існує чимало бiографiчних описiв, якi надавалися в лiтературi протягом бiльш нiж шестидесяти рокiв, але вони побудованi лише на сумнiвних переказах та чутках, зiбраних про деяких людей з прiзвищем Петренко, якi жили в тi часи на Слов’янщинi, але не мали жодного вiдношення до роду Петренкiв, представником якого є Михайло Миколайович.

Найбільшої шкоди в цих питаннях завдано деякими земляками Михайла Петренка. Називаючи себе «письменниками», «краєзнавцями», «дослідниками» тощо вони зібрали до купи всіх Петренків (деяких навіть вигадали), які жили не тільки в часи Михайла Петренка, а й пізніше, та записали їх однією сім’єю, не маючи на те жодної документальної підстави.

Упродовж декількох десятиліть ці місцеві так звані «краєзнавці» забруднили інформаційний простір своїми сумнівними, не підкріпленими жодним документом вигадками, що привело до появи у ЗМІ величезної кількості помилок (на початкових етапах) та фальсифікацій (деякі статті, що вийшли після 2000 року). Саме тому при вивченні біографії Михайла Петренка слов’янський період його життя потребує особливо пильної уваги.

Більш докладно з цими помилками й фальсифікаціями можна ознайомитися на сторінках наукового журналу «Краєзнавство» (http://dspace.nbuv.gov.ua/bitstream/handle/123456789/166902/35-Petrenko.pdf ).

З 2012 року в межах документального проєкту “Ідентифікація Петренків” досліджується старовинний козацький рід Петренків, до якого належить і поет-романтик першої половини 19 століття Михайло Петренко. Матеріали документальних досліджень друкуються в наукових журналах, ЗМІ та книгах.

Уперше про біографію М. Петренка згадувалося 1848 в «Южном русском зборнике», де поряд з його віршами видавець А. Метлинський помістив невеличку довідку про Поета:
«Петренко, Михайло Николаевичъ, родился въ 1817 году, и, большею частію, проживалъ и узналъ языкъ и бытъ народный въ городѣ Славянскѣ и его окрестностяхъ, Изюмскаго Уѣзда; окончилъ курсъ ученія въ 1841 году въ Харьковском Университетѣ, и потомъ опредѣлился на службу по гражданскому вѣдомству…».

Це була, мабуть, перша й остання біографічна довідка про Михайла Миколайовича, опублікована в літературі ще за його життя.

Михайло народився в сім’ї губернського секретаря Миколи Дмитровича Петренка (1792 р. н.), який походив із дворян, жив у Слов’янську, служив у «городовій ратуші». На момент відставки (10 липня 1832 року) з посади секретаря ратуші стаж його служби складав 24 роки.

У сім’ї Миколи Дмитровича та його дружини Марфи Андріївни народжувалося, принаймні, восьмеро дітей: Ксенія (1816), Михайло (1817), Олексій (1819), Настасія (1821), Євграф (1822), Марія (1827), Катерина (1833) та Ульяна (1835).

Батько Михайла помер (або загинув) 5 жовтня 1838 року, але поки що невідомо де це сталося та де його поховано.

Дідом Михайла Миколайовича був Петренко Дмитро Іванович (1762 р. н.), який 1789 року одружився з дочкою слов’янського купця Бориса П’ятирубльова – Ксенією (1770 р. н.).

Можливо, дворянство роду Петренків, з якого походить й Михайло Миколайович, почалося саме з його діда, який служив квартальним поручиком (помічник квартального наглядача). Це була поліцейська посада, що відповідала 12-му класу «Табелі про ранги» Російської імперії.

У сім’ї Дмитра Івановича Петренка народжувалося принаймні четверо дітей: Катерина (1790 р. н.), Микола (1792 р. н.), Марія (1794 р. н.) та Григорій (1799 р. н.).

Знайдено метричні записи щодо прадіда Поета – військового обивателя Івана Даниловича Петренка (1722 р. н.). У нього та його дружини Зиновії Тимофіївни (1729 р. н.) народжувалося дев’ятеро дітей.

До реформування 1765 року слобідських козацьких полків Іван Данилович служив сотенним хорунжим, імовірно в Ізюмському слобідському козацькому полку.

Прапрадідом Михайла Миколайовича був Данило Петрович Петренко (орієнтовно 1689 р. н. ) – козак Ізюмського слобідського козачого полку сотні м. Тору (Слов`янська).

Із архівних літературних джерел відомо, що до вступу в університет Михайло жив і навчався в Харкові, принаймні з 1833 року.

1837 року Михайло вступив до Імператорського Харківського університету на юридичний факультет, де навчався за свій кошт. 1841 року він закінчив повний курс наук у статусі «действительнаго студента» (без відзнаки).

Відповідні документи зберігаються в бібліотеці Харківського національного університету (у п’ятій колонці списку вказано: На собственном):
Досі невідомо, де жив і чим займався Михайло Петренко від закінчення університету до вступу на службу в Харківську Палату кримінального суду канцелярським чиновником (13 липня 1844).

Із листів його товариша Порфира Кореницького відомо, що Михайло тоді продовжував писати вірші.

Є підстави вважати, що Михайло Петренко після закінчення університету деякий час жив за межами України. Ця гіпотеза має небагато обгрунтувань, тому про цей можливий період лише згадано.

Із декількох «Формулярних списків» Михайла Петренка, які зберігаються в архівах, про його життя й службу відомо таке:
– 14 серпня 1844. Урядовим Сенатом затверджено в чині губернського секретаря.
– 19 вересня 1844. Призначено старшим помічником столоначальника.
– 6 червня 1845. Призначено до виконання обов`язків столоначальника.
– 17 серпня 1846. Затверджено столоначальником.
– За відмінну старанність до служби «по Высокому манифесту» 26 листопада 1846 Михайла Петренка нагороджено чином колезького секретаря.
– 16 серпня 1847. Призначено у Вовчанський повітовий суд секретарем.

– 6 липня 1849. Переведено у місто Лебедин повітовим стряпчим (прокурором).

– 22 січня 1853. Високим наказом цивільного відомства за вислугу років нагороджено чином титулярного радника.
– 20 березня 1859. «Указомъ Правительствующаго Сената» по Департаменту Герольдіи за вислугу років нагороджено чином колезького асесора (зі старшинством від 9 грудня 1856).

Михайло Петренко був успішним службовцем, про що свідчать висновки комісій в його Формулярних списках, де завжди було записано: «аттестован способным и достойным».

Про губернського секретаря Михайла Миколайовича Петренка згадано в «Списке личных дворян, проживающих в г. Харькове, служащих в Харьковской палате уголовного суда», який зберігається в «Деле о потомственных и личных дворянах Харьковской губернии за 1845 год». У цій справі, в «Списке личных дворян, проживающих в г. Славянске, не служащих» значиться рідний брат Миколи Дмитровича (дядько Михайла Миколайовича) – титулярний радник Григорій Дмитрович Петренко (1799 р. н.). Як і батько Михайла Миколайовича, Григорій служив у Слов’янській городовій ратуші, вступивши в службу 1814 року в п`ятнадцятирічному віці.

У деяких документах також вказано відпустки Михайла Петренка:
– 1850 року: з 26 червня по 23 липня, 28 днів;
– 1852 року: з 4 липня по 2 серпня, 28 днів;
– 1855 року: з 17 серпня по 8 вересня.
До посади був вчасно й у відставці не був.

Михайло Миколайович не брав участі в Кримській війні, але згідно з Високим маніфестом, який було прийнято 26 серпня 1856, його нагороджено пам’ятною медаллю другого ступеню «В память войны 1853–1856 гг.». Медаллю темної бронзи на Володимирській стрічці нагороджували військових і цивільних чинів усіх відомств, найстарших у дворянських родинах.

У місті Слов’янську Харківської губернії він серед інших спадкоємців мав два будинки та четверо дворових селян.

Був одружений з дворянкою Анною Євграфівною Миргородовою, у них було восьмеро дітей:

Микола (16.08.1849 – 1884 рр.), Людмила (1851 – померла до 1853), Варвара (1853 – померла до 1858), Марія (23.01.1855 р. н.), Євграф (20.04.1857 – 14.01.1910), Єлісавета (18.10.1858 р. н.), Любов (26.01.1860 р. н.) та Михайло (23.08.1861).

До кінця 1862 року Михайло Петренко служив у Лебединському земському суді, який був у юрисдикції Міністерства внутрішніх справ. Проте повітовий стряпчий безпосередньо підпорядковувався губернському прокуророві, оскільки ця посада належала до Міністерства юстиції.

Помер колезький асесор повітовий стряпчий Михайло Миколайович Петренко 25 грудня 1862 у віці 45 років.

Відспівували Михайла Петренка в Миколаївській церкві м. Лебедина. Поховали 27 грудня «на отведенном приходскомъ кладбыще», про що знайдено відповідні записи в метричній книзі цієї церкви.

Поки що в біографії Михайла Петренка залишається декілька основних не встановлених фактів:
– документально не підтверджене місто й місце народження;
– не встановлено повну дату народження;
– не з’ясовано місце проживання його батьків у місті Слов’янську;
– невідомо де перебував і чим займався Михайло Петренко в період після закінчення університету та до вступу на службу в Харківську Палату кримінального суду (липень 1844 р.);
– ще невідоме місце його поховання в Лебедині;
– на жаль, ще не знайдено його світлину, чи портрет

Сподіваємося, ще буде зроблено багато знахідок, пов`язаних з життям і творчістю поета й прокурора Михайла Миколайовича Петренка, що допоможе відповісти на багато запитань, які Він нам залишив.

Пошуки тривають … Архіви відкривають свої таємниці обережно й не кожному.

На документальних сайтах (www.дивлюсьянанебо.com та
www.identificationofpetrenko.com.ua), у розділах, присвячених родоводу Петренків, та в Вікіпедії періодично поновлюється інформація про життя і творчість Поета, про знахідки, які стосуються його служби в установах Міністерства юстиції тощо.

Документально підтверджено приналежність до роду поета Михайла Петренка окремих його нащадків. Зокрема по лінії Миколи Михайловича Петренка (1849-1884) такими є Редчуки й Балюки, по лінії Євграфа Михайловича Петренка (1857–1910) – Петренки й Михайлови.

Текст та зображення даної сторінки опубліковані на умовах ліцензії Creative Commons Attribution/Share-Alike