ПОМИЛКИ ТА ФАЛЬСИФІКАЦІЇ В ТЕМІ / ОШИБКИ И ФАЛЬСИФИКАЦИИ В ТЕМЕ

ПОМИЛКИ ТА ФАЛЬСИФІКАЦІЇ, ЯКІ ЗУСТРІЧАЮТЬСЯ В ОПИСАХ ЖИТТЯ І ТВОРЧОСТІ МИХАЙЛА ПЕТРЕНКА

На сьогоднішній день вдалося відшукати небагато інформації про Михайла Миколайовича Петренка, його батьків і дітей. Біографічні дані Поета, які доступні з літератури, на жаль часто перемішані з безглуздими вигадками деяких некомпетентних ентузіастів.

Дослідження біографії й творчості Михайла Петренка триває, але на цьому нелегкому шляху, на жаль, інколи виникають перешкоди, що ускладнюють цей пошук. Частенько йдеться про банальні помилки, інколи навіть про дезінформацію та фальсифікацію фактів, що породжуються елементарною непорядністю або нездатністю деяких авторів розібратися в наявних документальних матеріалах. Публікуючи сумнівну інформацію, вони тим самим засмічують інформаційний простір та ускладнюють роботу дослідників.

Мабуть настав час повідомити дослідників та читачів про помилки й фальсифікації, яких інколи припускалися автори в статтях про життя і творчість Михайла Петренка.

Більшість помилок вже давно виявлено й описано, але інколи вони передруковуються з видання у видання, залишаючись активними, ускладнюючи прочитання документальних матеріалів. Доцільно нагадувати дослідникам і читачам про такі помилки заради запобігання їх появи в майбутньому.

Помилки розглянуто не в хронологічній послідовності їх появи. У статті подано описи проблем зі стислими поясненнями. Більш детальну тематичну інформацію про помилки й фальсифікації можна знайти на сайтах www.дивлюсьянанебо.com та www.identificationofpetrenko.com.ua

– Про народження Михайла Петренка в Слов’янську.

Декількома слов`янськими ентузіастами, які мають дуже сумнівне відношення до документального краєзнавства, протягом багатьох десятиліть розповсюджувалася інформація, що Михайло Петренко народився саме в Слов`янську. На сьогоднішній день не знайдено жодного документу для такого твердження.

Уперше біографічні дані Михайла Петренка з’являються в літературі лише 1848 року в «Южном русском зборнике», де поряд з віршами видавець Амвросій Метлинський помістив біографічну довідку про Поета:

«Петренко, Михайло Николаевичъ, родился въ 1817 году, и, большею частію, проживалъ и узналъ языкъ и бытъ народный въ городѣ Славянскѣ и его окрестностяхъ, Изюмскаго Уѣзда; окончилъ курсъ ученія въ 1841 году въ Харьковском Университетѣ, и потомъ опредѣлился на службу по гражданскому вѣдомству. Кромѣ напечатанных здѣсь сочиненій написалъ еще оперу, нигдѣ не напечатанную; – первыя же стихотворенія его напечатаны въ украинскомъ литературномъ сборникѣ: Молодикъ на 1843 годъ.».

У подальших виданнях, де друкувалися вірші Михайла Петренка або аналізувалася його творчість, біографічні дані часто наводилися саме посилаючись на це прижиттєве видання 1848 року.

До речі, в Енциклопедичному словнику Брокгауза і Ефрона (1898) про місце народження Михайла Петренка й дату смерті не йшлося.

– Про Михайла Петренка, як обер-офіцерського сина

У документі згадується, що Михайло Петренко був обер-офіцерським сином, тому у деяких некомпетентних авторів виникає думка, що його батько був офіцером. Уданому випадку йдеться про те, що Михайло Петренко був сином особистого дворянина (дворянство не передавалося спадкоємцю). У ті часи в документах щодо дітей особистих дворян використовувалося саме таке формулювання.

– Про першу публікацію віршів Михайла Петренка У біографічній довідці про Михайла Петренка А. Метлинський припустився помилки, повідомивши, що перші вірші Поета опубліковано в збірці «Молодикъ» 1843 року.

Нагадуємо, що перше відоме на сьогоднішній день видання віршів Поета відбулося в збірці «Сніп» 1841 року. Отже, дата (точніше рік) першої помилки стосовно творчої біографії Михайла Петренка, на основі доступної на сьогоднішній день літератури, окреслена.

– Про авторство вірша «Дивлюсь я на небо»

Досить цікавої помилки, яка стосується творчої діяльності Михайла Петренка, припустився хтось з редакторів у лютневому номері львівського місячника «Правда. Письмо литературно-политичне» (1876). У рубриці «З недрукованих ще поезій Тараса Шевченка» серед декількох віршів було вміщено «Дивлюсь я на небо – та й думку гадаю …». Нагадуємо, що вперше цей вірш Михайла Петренка з`явився під назвою «Недоля» 1841 року, другу редакцію цього ж вірша, але в циклі «Небо», було опубліковано в «Южном русском зборникѣ» (1848). У літературі є пояснення цьому факту: Т. Шевченку подобався цей вірш Михайла Петренка, тому власноруч Кобзар переписав його собі в альбом.

– Про «Михайло Петренко» як псевдонім А. Метлинського

1928 року один із відомих літераторів оприлюднив збірку прибраних імен українських письменників (Словник псевдонімів українських письменників), де без жодних пояснень повідомив, що «Михайло Петренко» є один із псевдонімів А. Метлинського, після чого ця помилка завдяки некомпетентності деяких авторів потрапила й до декількох посібників. На жаль, у всі часи зустрічалися недбалі письменники, які легко можуть зробити чужу помилку своєю, бездумно використавши її в своїх статтях, або книжках.

– Про дату вступу Михайла Петренка до Харківського університету

У статтях та книжках інколи зустрічається помилка, що стосується дати вступу Михайла Петренка до Харківського університету. Навіть у недавніх публікаціях автори наполегливо говорять про навчання Михайла Петренка в університеті з 1836 по 1841 рік.

Дату закінчення університету (1841 рік) Михайлом Петренком А. Метлинський канонізував ще 1848 року. У авторів, що писали про 1836 рік як дату вступу Михайла Петренка до університету (наприклад, газета «Социалистический Донбасс», 1956), все гаразд було з арифметикою, ось тільки повний курс юридичного факультету в ті часи проходили за чотири роки, тому розрахунок 1841-5= 1836 є помилковим. До речі, в Харківському університеті зберігається документ «Списокъ студентов Императорскаго Харьковскаго Университета …», який дозволяє не сумніватися, що Михайло Петренко вступив до юридичного факультету університету 1837 року: «Петренко Михаилъ / Время вступленія въ Университетъ – 21 Сен. 1837…».

– Про Михайла Петренка як вчителя

Стаття в «Краткой литературной энциклопедии» (1968) містить помилкове твердження, що Михайло Петренко працював вчителем. По-перше, в літературних джерелах, на які автори посилаються в цій статті, немає згадок про вчительську практику Михайла Петренка, по-друге, немає жодної документальної згадки, що Михайло Петренко вчителював. У даному випадку маємо приклад не тільки недбалості авторів, але ще й дезінформації.

– Про участь Михайла Петренка в Кримській війні (1853-1856 рр.)

Помилкове твердження щодо участі Михайла Петренка в цій військовій кампанії інколи зустрічається в статтях, але в даному випадку вочевидь дилетантський підхід деяких авторів. Дійсно, 1856 року Михайла Петренка було нагороджено пам’ятною бронзовою медаллю «В память войны 1853-1856 гг.» і цей факт відомий з його Формулярного списку 1858 року. Слід додати, що йдеться про нагородження Михайла Петренка медаллю темної бронзи на Володимирській стрічці як старійшини дворянського роду Петренків.

До того ж треба звернути увагу на той факт, що у відповідній графі його Формулярного списку 1858 року: «Был ли в походах против неприятеля и в самих сражениях и когда именно» – вказано – «не был». Отже участі в Кримській кампанії 1853-1856 років Михайло Петренко не брав.

– Про Михайла Михайловича Петренка

Є в одному педагогічному посібнику невеличка помилка (мабуть друкарська), де Михайла Миколайовича Петренка записали як «Михайла Михайловича».

– Про Михайла Петренка й Кирило-Мефодіївське товариство

Колись в статтях зустрічалися припущення, що Михайло Петренко мав якесь відношення до Кирило-Мефодіївського товариства, за що й постраждав. Михайло Петренко не мав жодного відношення до КМТ, а його перехід на службу до Вовчанську був звичайним кар’єрним переміщенням, та ніяк не пониженням по службі.

– Про поета-романтика Миколу Петренка

Колекцію помилок можна поповнити ще одною, знайденою у другому томі наукового збірника статей «Світи Тараса Шевченка», який виходив до 185-річчя з дня народження Кобзаря. Розмірковуючи про поезію Тараса Шевченка, авторка переплутала Михайла Петренка з Миколою Петренком (був і такий поет), але це інший час і жодного відношення Микола до даної теми не має. Йдеться, мабуть, не про друкарську помилку, тому що в невеличкому тексті статті Микола згадувався неодноразово. Не хотілося, щоб хтось з науковців, учнів, або студентів переписував таку помилку.

– Дати життя Михайла Петренка

Багато помилок зустрічається в літературі, коли йдеться про роки життя Поета. На сьогоднішній день в документальних статтях автори пишуть: Михайло Миколайович Петренко (1817-25.12.1862) і на те є об’єктивні документальні підстави.

Раніше в статтях про Михайла Петренка писали, що дата смерті невідома. Фактично, у всіх роботах, які стосуються біографії Поета, до 1977 року автори повідомляли про відсутність інформації щодо дати смерті поета. Це нормальне явище, тому що архівними пошуками ніхто не займався, а в літературі така інформація була відсутня.

Серед важливих видань, в яких писали про відсутність «дати смерті» Михайла Петренка, можна згадати, наприклад, поетичну антологію «Українська Муза» (1908), чотиритомну «Антологію української поезії» (1957), але достатньо назвати «Біо-Бібліографічний словник» (1968), де згадуються всі книги, які вийшли напередодні.

Тільки в «Шевченківському словнику» (1977) вперше з’явилися незвичні «роки життя» Поета: (1817 – не раніше 1864), але і в цьому разі йдеться про помилку від дилетанта. Справа в тому, що автор поданої в словнику статті не знав, що таке Адрес-календарь на 1863-1864 роки. Швидше за все, Календаря він не бачив, але працював із так званими «Алфавитными указателями к Адрес-Календарям».

Справді, «Петренко М. Н.» згадується в цих інформаційних джерелах з 1849 до1864 року, тому що будь-які календарі готувалися на наступні роки (це не звіт про попередні), тому дослідник і вирішив, що Петренко М. М. 1864 року ще служив повітовим стряпчим.

Але, слід зазначити, що, мабуть, це був перший автор, який зайнявся документальним пошуком відповідей на вже застаріле питання.

Фальшивку про «1816» як рік народження Михайла Петренка нещодавно намагалися запустити в обіг два аферисти, які називають себе «краєзнавцями» (один з Печеніг, другий з Ізюму). Все це зроблено лише заради того, щоб нагадати про себе в ЗМІ та додати ще одну брехню в свої вже переповнені фальсифікаціями «творчі біографії», котрі використовуються для подальших непорядних маніпуляцій (отримати якусь грамоту, нагороду, звання та ін.).

Тож, в наш час, в демократичній Україні інколи якомусь недоумку хочеться, не займаючись дослідженнями, написати якусь безпідставну дурницю (або йому хтось напише), та надрукувати в газеті у знайомого редактора (або в книзі), та таким чином нагадати про себе, забруднюючи будь-яку тему дезінформацією. Сподіваємося, серед читачів статей про Михайла Петренка багато розумних людей, які розберуться в цих нескладних питаннях.

– Про обставини смерті Михайла Петренка

У збірці літературно-критичних статей (1979), один із писак повідомляв, що «… автор знаменитой «Недолі» («Дивлюся на небо та й думку гадаю …») украинский поэт М. Петренко умер в родном Славянске от голода… ». Що можна сказати про психічне здоров’я людини (до речі, кандидат філологічних наук, доцент), яка оприлюднює таку нісенітницю? Швидше за все, здоровому глузду завадила якась хвороба або алкоголь.

Ще в 80-х роках минулого століття правнучка Михайла Петренка Наталія Шептій зі своїм чоловіком відшукали в архіві документальне підтвердження про дату смерті Михайла Петренка (25.12.1862 р.).

Слід нагадати, що місце поховання Михайла Петренка в м. Лебедин ще не встановлено, тому це питання відкрите не тільки для документальних дослідників, але, на жаль, і для шахраїв.

– Про перебування Михайла Петренка в Ізюмі

Інколи можна зустріти в статтях деяких авторів (також в одному фільмі) згадку про те, що Михайло Петренко мешкав і працював в Ізюмі. Немає жодного документу на підтвердження цієї інформації, тому розповсюдженням таких балачок займаються або люди, які не мають відношення до будь-яких досліджень або примітивні фальсифікатори.

– Про портрет Михайла Петренка

Справжнього портрета Михайла Петренка, на жаль, поки що знайти не вдалося. Цією обставиною і намагалися скористатися декілька місцевих слов’янських невдах-слідопитів, підсовуючи громадськості в якості «справжнього» портрета Михайла Петренка то автопортрет місцевого художника, то фотографію якогось Петренка-однофамільця.

Нещодавно на «допомогу» до слов’янських місцевих горе-слідопитів підключилися два шахраї-гастролери (один з Печеніг, другий з Ізюму), які намагалися ще більшу «підняти куряву» навколо слов’янської проблеми, але маючи виключно свою зацікавленість. Місцеві «патріоти петренкознавства» замість того щоб відігнати шахраїв поганою мітлою та не обманювати слов’янців і захищати пам’ять про Михайла Петренка, «люб’язно віддали в оренду» і Слов’янську «арену», і слов’янців для створення враження віртуальної підтримки шахраїв. Ось і такі слов’янці-патріоти ще залишилися в місті.

Результатом діяльності двох занепокоєних гастролерів виявилася фальшивка: намагалися видати портрет Василя Наріжного (1780-1825) за справжній портрет Михайла Петренка та сфальсифікувати рік народження Поета-романтика.

На сьогоднішній день існує два образи-портрети Михайла Петренка (один з них подано у статті «Петренко Михайло Миколайович» у Вікіпедії), які створено заслуженим художником України сумчанином Олександром Чередниченком на запит нащадків Михайла Петренка. Художнику було передано фотографії двох онуків Поета (по лінії синів Миколи й Євграфа) і тексти його віршів. В обох випадках у портретах-реконструкціях Михайла Петренка (техніки: графіка та масло) легко побачити серйозного задумливого студента, схильного до роздумів та поетичних медитацій.

– Про слов’янську версію слов’янського періоду життя Михайла Петренка, та його батьків

Цьому питанню вже присвячено занадто багато уваги та статей. Група некомпетентних місцевих слідопитів, можливо, на якомусь етапі й намагалася знайти щось цікаве про земляка Михайла Петренка але, потім почала використовувати цю Тему виключно для свого піару, завдаючи шкоди пам’яті про Михайла Петренка.

Прикриваючись всілякими «заходами» по увічненню пам’яті про видатного Земляка, декілька сучасних «невдах-слідопитів» як і раніше своїми діями намагаються уникнути ганьби, якої заслужили своєю діяльністю й бездіяльністю, перекручуючи історію старовинного козацького роду Петренків.

Слов’янську версію переповнено помилками, брехнею і фальсифікаціями щодо слов’янського періоду життя Михайла Петренка та його батьків.

Подаємо деякі основні нісенітниці про які йдеться в цій місцевій слов’янській версії:

Батько Михайла Петренка – особистий дворянин Микола Гаврилович Петренко. За довгі роки тематичних пошуків у літературі та різних архівах нікому, включаючи місцевих слідопитів, не вдалося знайти хоча б якісь документальні згадки про таку персону.
Якщо Миколу Гавриловича ніхто не знайшов в архівних документах по Слов’янську й Слов’янщині (швидше за все, це повністю вигаданий образ), як можна безглуздо вперто сотні разів повторювати, що Михайло Петренко народився в Слов’янську. Які до цього є документальні підстави?
Згідно зі слов’янською версією особистий дворянин Микола Гаврилович Петренко продавав кавуни, дині та перепродував сіль. Особистим дворянином могла бути людина, яка заслужила собі це звання на якихось офіційних посадах, які розглядалися в «Табелі про ранги», тому це не могла бути приватна сільськогосподарська комерція, про яку згадують декілька слов’янців.
Ніхто ще не знайшов документальних згадок про вигадану слов`янцями родину Петренків, де першим сином народився Михайло від батька Миколи, другим – Павло від Івана, третім – Олексій знов від Миколи, четвертим – Дмитро знов від Івана … Будь-яких документальних матеріалів про таку родину (включаючи родину якогось вигаданого Миколи Гавриловича Петренка) не знайдено.
Нікому ще не вдалося знайти документальне підтвердження про смерть батька Михайла в 1843 році на Слов’янщині та його поховання в своїй садибі. Також, не знайдено документів про смерть будь-якого Петренка 1843 року. Це підтасовка дати смерті до дати друку вірша «Батьківська могила» (1843). Батько Михайла Петренка помер раніше.
У записах А. Абрамова (містять багато помилок та підтасовок), на які захоплено посилалися місцеві ентузіасти, вказано, що Михайло Петренко вступив до університету на літературний факультет. Хтось знає про такий факультет в університеті тих часів?
Немає сенсу згадувати всі дрібні інформаційні підтасовки від А. Абрамова (життя «батьків» Михайла Петренка на Черевківці, перші кохання Михайла Петренка, пожежа 1838 року, «Кобзар» Т. Шевченка, виданий 1829 року, перший вірш у «Снопі» 1939-го року тощо), краще звернутися до слов`янського краєзнавчого музею, та переглянути ахінею від «археолога-краєзнавця» самостійно. Всі ці побрехеньки сприймаються освіченою людиною як «фантазії на задану тему», та ще й слабенького шкільного рівня.

– Михайло Петренко надсилав свої вірші В. Бєлинському

В газеті «Слово просвіти» (2013) було надруковано статтю «Ні «шаленому» В. Бєлінському!», підписану «Члени ВУТ “Просвіта” Маріуполя – 18 підписів» (звичайно, прізвища не вказано).

Утексті йдеться: «…На жаль, не всі українські митці виявилися такими незламними, як гайдамака-Тарас. Михайло Петренко – автор відомих українських пісень, що стали народними: “Дивлюсь я на небо”, “Взяв би я бандуру”, “Ходить хвиля під Осколом” теж направляв свої вірші для відгуку Віссаріону Бєлінському. Отримавши відповідь, що все погано і, взагалі, треба писати “руським язіком”, а не наречием, – припинив літературну діяльність. Так через вбивче слово Бєлінського Україна втратила одного з талановитих своїх співців…».

Звичайно, в «отарі овець був якийсь козел», який і висловив колективну думку (звісно, якщо вона була). Вислів у газеті цілком безпідставний, тому прикро що в Україні ще є газети, які друкують всякий непотріб, особливо в період підписної кампанії.

На щастя, деякі помилки мають коротке життя, точніше продовжують своє тихе життя, але лише на сторінках того видання, де їх поселив недбалий автор. Може не відразу, але з часом з’являється той (посилається Долею?), хто повинен «відокремити зерна від плевел» і праця його тим легша, і тим результативніша, чим менше нива постраждала при посіві.

Будемо вдячні дослідникам і читачам, які надішлють в Проєкт «Ідентифікація Петренків» приклади ще якихось друкованих проблемних матеріалів стосовно не тільки життя і творчості особисто поета-романтика Михайла Петренка, але й роду Петренків, до якого він належить.

P.S.: 200-річчя – це вже не прижиттєвий ювілей будь-якої персони, тому такі дати є своєрідним випробуваннями для різних людей, що мають якесь відношення до ювіляра.

Серед таких можуть бути нащадки, прихильники або опоненти творчості, послідовники або критики, якщо ювіляр був, наприклад, громадський діяч тощо. Але у всіх таких випадках йдеться про вже тривале в часі «знайомство». Напередодні таких дат традиційно з’являються статті від фахівців та авторів, які поважають пам’ять ювіляра, критики документально нагадують про його помилки…

Але, частенько, саме напередодні таких значних дат, спливають «нові імена», які десь лежали й тематично не ворушилися, тому не смерділи і не помічав їх ніхто. Аж ось з’явилася нагода нагадати про себе, звісно смородом. Чому б ні, якщо в Україні такі демократичні закони громадської безвідповідальності …

Сморід вже чути, то ж вже з’явилися такі що почали ворушитися, та, мабуть, ще, на жаль, знайдуться …

Ххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххх

ЗАСТАРІЛА ІНФОРМАЦІЯ ПРО ПОЕТА НА ДЕЯКИХ ІНТЕРНЕТ-САЙТАХ

Беручи до уваги той факт, що в статтях, опублікованих в газетах і журналах, у книгах та на інтернет-сайтах накопичилося достатньо багато помилок, застарілої інформації та відвертої дезінформації про рід, до якого належить Михайло Миколайович Петренко, вважаємо потрібним нагадувати читачам про деякі непорозуміння, що були та з’являються. Сподіваємося, ця інформація допоможе правильно розібратися в застарілих текстах, а також стане «щепленням» від появи нової дезінформації, яка, на жаль, іноді ще трапляється.

«Найпопулярнішим» джерелом інформації в наш час є інтернет, де автори з різним рівнем ступеня освіти можуть легко розміщувати статті, що і є інколи причиною їхньої невисокої інформаційної якості.

Це стосується і друкованих джерел інформації, але доступ до опублікованих у них текстів, як правило, обмежений накладом (напр., книги, газети і журнали тощо) …

В інтернеті, книгах та ЗМІ можна знайти як цікаві роботи документальних дослідників, так і бездарні статейки від тих писак, які бажають засвідчити свою присутність в інформаційному просторі.

На жаль, іноді навіть з об’єктивних причин автори деяких статей, розміщених на різних сайтах у різні часи, забувають про них або нехтують очевидною перевагою інтернету, що полягає в можливості легко і швидко оновлювати інформацію. Зробили – забули …

Такий підхід і є основною причиною захаращення інформаційного простору помилками і фальсифікаціями, особливо якщо такі були в базових статтях.

У пошуках легко доступної інформації цитати /тексти з інтернету без належної перевірки переносяться деякими авторами навіть у видання, які претендують на серйозність. Що вже говорити про студентські роботи та навіть про дисертації.

Найчастіше застаріла інформація про життя і творчість Михайла Петренка та роду, до якого він належить, потрапляє в статті авторів випадково, тому сподіваємося, що ознайомлення зі згадками цього розділу буде приводом для авторів оновити свої тексти.

Останнім часом, переглянувши в інтернеті деякі сайти та знайшовши там тематичну дезінформацію, звертався до адміністраторів цих сайтів. Результати, чесно кажучи, мене здивували. Очікувалося, що «сайти» з вдячністю відреагують на інформацію про помилки й фальсифікації в статтях, які розміщені на цих сайтах. Саме так і відбувається, коли контактуєш з фахівцями, людьми освіченими. Але трапляються випадки, коли «адміністратори» сайтів переводять цю проблему в площину «принциповості» й не збираються видаляти свій непотріб. Хочемо – тримаємо …

Головна проблема в тому, що багато сайтів або продають/пишуть реферати та інші роботи для учнів та студентів, або пропонують статті й презентації для педагогів. Отже, важко собі уявити наскільки низький рівень цих авторів і сайтів і наскільки проблематичний такий підхід для виховання молоді.

Проблема ще й в тому, що такі сайти для отримання грошей тощо частіше відкривають не висококваліфіковані фахівці від філології. Це можуть бути якісь недоучки-студенти тощо, які знайшли спосіб на рівному місці заробляти гроші чи репутацію. У таких випадках бездумно копіюється будь-яка неперевірена інформація з інтернету, та пропонується відвідувачам. Такому підходу сприяє й анонімність «адміністраторів» всяких таких сайтів. Інколи дуже важко знайти контактну інформацію, а сайт спокійно продовжує робити свою брудну справу.

Є тільки два способи для вирішення проблеми:

– на сайті повинен бути вихід на контакт з адміністратором, який має ім’я і прізвище

– якщо сайт намагається представляти українську освіту й культуру для національної спільноти, статті повинні бути сертифіковані відповідними інстанціями. Це не прояв боротьби зі свободою слова, це підвищить рівень відповідальності за слова й ускладнить можливість шахраям та недоучкам представляти українську культуру тощо в світі.

Україно- чи російськомовні українці присутні на всіх континентах світу.

Дякуємо авторам, які оновлять свої статті про Михайла Петренка на сайтах, і читачам, які допоможуть виявити інтернет-джерела помилок і дезінформації.

Список проблемних сайтів

(періодично поновлюється виявленими в інтернеті новими дезінформаціями, або видаляються адреси сайтів, які позбавилися статей з помилковою інформацією про Михайла Миколайовича Петренка):

–https://theslide.ru/uncategorized/tvorchiy-proekt-mihaylo-petrenko (в статті розміщено помилкову інформацію. – О. П.)

https://uamodna.com/articles/pisenni-shedevry-ukrayiny/ (при написанні статті використано фальсифіковану інформацію. – О. П.)

– https://www.youtube.com/watch?app=desktop&v=MuCt_3IzuaE (фантазії від автора. – О. П.)

– https://naurok.com.ua/prezentaciya-do-vidkritogo-zanyattya-z-ukra-nsko-literaturi-na-temu-literatura-ridnogo-krayu-tvorchist-poetiv-zemlyakiv-24489.html (очікується на відновлення тематичної статті. – О. П.)

– https://ukrclassic.com.ua/katalog/p/petrenko-mikhajlo/1690-mikhajlo-petrenko-biografiya (схоже на те, що сайт зроблено не фахівцями. Розповсюджують помилкову неперевірену інформацію, спрямовуючи її на навчальний процес, що завдає шкоди розвитку освіти й культури. – О. П.).

– http://all-pages.com/news/7/15/216/1264.html
Поэт родом из Славянска Михаил Николаевич Петренко. (чи то видалено, чи сайт тимчасово не працює. – О. П.)

– http://ua.coolreferat.com/Біографії_українських_письменників_2_часть=5
Біографії українських письменників.

– http://www.mk-donbass.com.ua/index.php?id=8058&show=news&newsid=48795
Забытый поэт. (Дивна назва. – О. П.)

– http://www.kozatstvo.org.ua/ua/publications/uk_r.php?d=a&i=2271
Злетіла пісня: від землі – у Всесвіт. (Складний випадок. Хоча й інформаційне барахло, але не дивлячись на те, що дискредитує сайт, тримають. Мабуть відповідної освіти не вистачає для прийняття відповідного рішення. Так інколи буває. – О. П.)

– http://www.uroki.net/docukr/docukr12.htm
Розробка уроку “Життя і творчість Михайла Петренка” (очікується на відновлення тематичної статті. – О. П.)

– http://shkola.ostriv.in.ua/publication/code-20d3e7f522f2e/list-b65bb05f26
Життєвий і творчий шлях М.Петренка. Поезія Петренка. (чи то видалено, чи сайт тимчасово не працює. – О. П.)

– http://forum.gp.dn.ua/viewtopic.php?f=36&t=688
О Михаиле Петренко на Форуме газеты «Поиск» (чи то видалено, чи сайт тимчасово не працює. – О. П.)

– http://donbass.name/print:page,1,2449-poyet-mechtavshij-stat-sokolom.html
Поэт, мечтавший стать соколом. К 190-летию со дня рождения. (чи то видалено, чи сайт тимчасово не працює. – О. П.)

– http://lib.misto.kiev.ua/UKR/BIOGRAPHY/petrenko.txt
Михайло Петренко. (інформацію про Михайла Петренка поновлено до рівня документальна стаття. – О. П.)

– http://tanyamaxi.blogspot.com/2011/07/blog-post_12.html
Дивлюсь я на небо та й думку гадаю: Чому я не сокіл, чому не літаю… (застаріла перекручена інформація зберігається роками. – О. П.)

– http://s-plus.com.ua/mixajlo-petrenko-%E2%80%93-pam%E2%80%99yatayemo/
Михайло Петренко – пам’ятаємо! Телеканал “С-ПЛЮС”. (чи то видалено, чи сайт тимчасово не працює. – О. П.)

– та деякі інші сайти